Інформаційний портал міста Кам'янське

Свіжі новини улюбленого міста

Роздуми стосовно блокади ордло

Йде четвертий рік війни з московщиною і її маріонетками. Турчінов та інші представники шоколадної шобли не рідше раза на місяць лякають нас загрозою широкомасштабного вторгнення мордора на наші землі,- пише в «ФБ» Аскольд Можейко, який щойно повернувся з блокади.

 

Добре, давайте їм повіримо (до речі, всі підстави для того є). Перше, що відбувається в разі відкритої війни — автоматичний обрив ВСІХ зв*язків з окупованими територіями. Тобто постачання вугілля з ордло припиняється автоматично, протягом кількох хвилин. Так поясніть мені, розумні державні мужі і журналісти, які звиздять безперервно з екранів ТБ, як ви планували постачати наші ТЕЦ при такій ситуації? У мене відбувається паралельне і одночасне роздвоєння свідомості, коли я слухаю захисників торгівлі на крові. Виходить, що величезний штат держчиновників (СБУ, розвідка, кабмін, МЧС і т.п., ім*я їм легіон) тупо провтикав величезну і очевидну загрозу для Держави! Навряд чи там сидять відверті ідіоти, зрадники і ледацюги, тож висновок напрошується один: на найвищому державному рівні було прийняте саме таке рішення — торгувати з окупантом, не переймаючись анітрохи такими абстрактними категоріями як безпека України, її обороноздатність і енергонезалежність. Проглядається пряма змова олігархічних груп (Порошенка і Ахмєтова) задля лихварської наживи на крові українців під час війни. Якщо це не державна зрада, то як інакше це кваліфікувати?
Тож виходить, що наша блокада ордло — це свідомий крок задля порятунку Держави і привернення уваги українців до відвертої зради і договорняка з ворогом. До речі, захід цей — аж ніяк не легка прогулянка на свіжому повітрі. Хоча б тому, що ми перекривали третю гілку (станція Нижній Торець) при температурі -23, добу гарцювали на морозі, бо намет був один і невеличкий. Зрештою, за добу поставили другий (слава Богу, ми його привезли з собою, але залишили спочатку на Бахмуті, а ще буржуйку і генератор), спали на піддонах, і обидві буржуйки не дуже допомагали — на ранок все одно прокидався закоцюбленим. На третій день кілька людей (і я за компанію) захворіли. Водою ділилися місцеві добрі люди, готували на вогні на вулиці. Щоправда, волонтери не залишали нас своєю опікою, і поїсти в нас було завжди, та ще й підвал у сторожці добре загрузили.
Небезпека відчувалася постійно, шкірою: кілька разів піднімалися по тривозі, бо аброськін з беркутами (ой, пробачте, кордом) починав якийсь рух. Горлівка і сєпари знаходяться за якихось 15 км, і дістати нас великим калібром взагалі не було проблемою. Як легке рішення нашої проблеми для порошенківської бригади — «раптова» ДРГ ворога з того боку, тому й наша розвідка гасала цілу ніч по всіх усюдах, а озброєні вартові до болю в очах вдивлялися в темряву. Могла бути й граната з проїжджаючого авто — насипати мішки піском не було змоги, бо земля замерзла на камінь. Але народ на редуті зібрався бойовий, до всіх небезпек ставився спокійно (не таке бачили). Охорону й побут організували швидко і ефективно. Добре, що захід проводять військові-добровольці, а не політики — різниця разюча. Думаю, ці люди здатні без зайвого галасу і піару навести справжній лад в Україні. Так воно і буде, і час цей швидко наближається.

Поділіться новиною
Share
Об авторе

Тружусь на благо города и его громады.