Підставою для подання КВПУ позову про незаконність Постанови №461, яка суттєво скорочує Списки №1 і №2, стали численні порушення порядку її ухвалення. Зокрема, без належного оприлюднення та громадського обговорення, ігнорування позиції Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні та чинного законодавства, звуження змісту й обсягу існуючих прав сотень тисяч громадян шляхом збільшення віку та строку трудового і страхового стажу, необхідних для призначення й отримання пенсії.

Оприлюднюючи проект Постанови Кабміну №461 на своєму веб-сайті один із її розробників – Державна служба з питань праці вказала, що основною метою розробки нового документу є приведення назв професій і посад працівників, передбачених Списками №1 і №2, у відповідність з назвами, зазначеними у Національному класифікаторі України. Але громадськість була введена в оману, бо насправді, прикриваючись приведенням назв професій і посад працівників, передбачених Списками №1 і №2, у відповідність з назвами, зазначеними у Національному класифікаторі України, розробники нових Списків №1 і №2 провели тотальне скорочення професій і виробництв, зайнятість на яких негативно позначається на житті і здоров’ї працівників.

За даними Держстату, у 2016 році кількість працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами, становить понад один мільйон. Після прийняття Постанови №461 40% з них втратили право на пенсію за віком на пільгових умовах. І це при тому, що умови роботи у більшості галузей останнім часом не тільки не покращились, а навіть погіршилися. Бо контролюючі органи, які зобов’язані забезпечувати державний нагляд за дотриманням законодавства з охорони праці та виробничої санітарії, тривалий час фактично не виконували своїх функцій у повному обсязі через реформу Держпраці та введення мораторію на проведення перевірок підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців.

Розробники Постанови №461 проігнорували також вимоги «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету міністрів №442 від 1 серпня 1992 р., згідно з яким результати атестації використовуються для обґрунтування пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків №1 і №2. У пояснювальній записці до проекту постанови немає жодних посилань на результати проведених атестацій робочих місць, якими було б встановлено, що на виключених зі Списків №1 і №2 посадах та професіях відсутні несприятливі умови праці, фактори виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочих місцях відповідають вимогам охорони праці, а встановлені ступені шкідливості й небезпечності роботи та її характер за гігієнічною класифікацією не є шкідливими.

У повідомленні про проект постанови №461 не були вказані соціальні групи та зацікавлені сторони, на яких поширюватиметься дія документу, що його планують ухвалити за результатами електронних консультацій із громадськістю. Не наведені й можливі наслідки для громадян втілення цього документу у життя, строки і способи оприлюднення результатів обговорення тощо.

Не було погоджено проект Постанови №461 і зі Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні.

Постанова також порушує статтю  22  Конституції  України, якою гарантується, що закріплені нею права і свободи, не можуть бути скасовані, а при прийнятті нових законів  або  внесенні змін  до чинних звуження їх змісту та обсягу не допускається. Це стосується й права на пенсійне забезпечення, яке є складовою конституційного права на соціальний захист. А своєю Постановою №461 Кабінет міністрів фактично збільшив вік і строк трудового (страхового) стажу, необхідні для призначення та отримання пенсії, сотням тисяч громадян України, тобто звузив їм зміст і обсяг існуючих прав.