Отримати пенсію в Україні стає важче, тоді як її реальний розмір (купівельна спроможність) лише падає.

Повертаючись до кількості пенсіонерів, варто зазначити ще одну тенденцію: на тлі зменшення їхньої загальної чисельності зростає частка тих, хто отримує виплату у зв’язку з інвалідністю. Це стало наслідком насамперед повномасштабної війни, коли важкі поранення отримують військові та цивільні. Водночас, збільшилася кількість випадків оформлення інвалідностей заради отримання відстрочки від служби.

При цьому, чинні правила дозволяють, наприклад, чоловіку отримати відстрочку від служби у зв’язку з інвалідністю матері чи дружини.

Так, у липні 2018 року пенсію у зв’язку з інвалідністю отримували 1 391 575 осіб (12,16% від загальної кількості). Тоді як у 2026-му їхня кількістьзросла до 1 501 467, і це вже 15,05%.

Що цікаво, гендерна структура майже не змінилася. У 2025 році серед пенсіонерів було 60,5% жінок та 39,5% чоловіків. Приблизно таке саме співвідношення спостерігалося й у 2020-му: 61,5% жінок проти 38,5% чоловіків.

Причин для скорочення кількості пенсіонерів кілька. Основні з них:

Загальна депопуляція та наслідки війни. На підконтрольній українській владі території залишається, за оцінками демографів, близько 29 млн осіб. Тоді як ще у 2020 році чисельність населення становила близько 41,5 млн. Це трагічна динаміка. Мільйони українців виїхали за кордон як біженці, також сотні тисяч перебувають на окупованих територіях. За таких умов стрімко падає народжуваність: якщо у 2020 році в Україні народилося близько 300 тис. малюків, то у 2025-му – лише близько 169 тис. Така динаміка згодом вплине й на бюджет Пенсійного фонду.

Зростання вимог для виходу на пенсію в 60 років. В Україні тільки у 2021 році закінчився період поетапного підвищення загального пенсійного віку для жінок. До 2011-го українки могли вийти на заслужений відпочинок у 55 років (щороку вік збільшували на 6 місяців). У результаті вже п’ять років діє загальна вимога: вихід на пенсію можливий не раніше ніж у 60 років. Щоправда, велика кількість “спеціальних” пенсіонерів має право на достроковий вихід на заслужений відпочинок. Наприклад, деякі прокурори оформлюють пенсійне посвідчення ще до свого 40-річчя, про що вже неодноразово писав OBOZ.UA.

Підвищення вимог до страхового стажу. Починаючи з 2017 року щороку норма стажу зростає на 12 місяців, поки не досягне 35 років для виходу на пенсію “вчасно” (у 60 років). Це призводить до того, що близько половини нових пенсіонерів не можуть виконати вимогу щодо стажу, тому змушені працювати до 63 або навіть 65 років.

Чому ситуація з пенсіями лише погіршується

У 2020 році в Україні було 12,8 млн платників ЄСВ та 11,2 млн пенсіонерів (тобто на 100 пенсіонерів припадало близько 114 працюючих). Це занадто низьке співвідношення: в ідеалі, кількість працюючих має бути вдвічі більшою. Умовна “межа”, за якої солідарна система працює стабільно – 150 працюючих на 100 пенсіонерів.

Станом на минулий рік на 100 пенсіонерів залишалося вже 106 працюючих. Тобто зменшення кількості платників ЄСВ відбувається швидше, аніж зменшення кількості пенсіонерів.

Купівельна спроможність виплат падає. Наприклад, у липні 2020 року середня пенсія складала 3 393,5 грн, а середня зарплата – 11 804 грн (співвідношення – 28,75%). Тоді за середню пенсію можна було купити приблизно 136 кг пшеничного хліба або 144,8 кг рису.

У липні 2026 року середня пенсія становить 7 273 грн, а середня зарплата – 30 961 грн (співвідношення знизилось до 23,4%). На середню пенсію тепер можна купити лише 110,9 кг пшеничного хліба або 138,7 кг рису.

Офіційні перерахунки лише частково компенсують зростання цін, тому купівельна спроможність виплат у реальному еквіваленті поступово знижується.

В основі української пенсійної системи лежить принцип солідарності: працюючі громадяни фінансують виплати нинішнім пенсіонерам. Проте, через тіньову зайнятість та ухиляння від сплати внесків, Пенсійний фонд втрачає ресурси. Саме тому офіційне працевлаштування та “біла” зарплата – єдиний спосіб стримати систему від глибокої кризи.