Популярність електроскутерів та іншого легкого електротранспорту в Україні зростає, однак разом із цим у водіїв виникає питання, які документи необхідно мати для керування такими транспортними засобами. Вимоги залежать не лише від того, чи вважається електротранспорт механічним транспортним засобом, а й від його конструкції, кількості коліс, потужності електродвигуна та категорії, до якої він належить за Правилами дорожнього руху.

Особливо актуальним є питання, чи потрібне посвідчення водія категорії А1 для двоколісного електротранспорту невеликої потужності та чи можуть за його відсутність оштрафувати.

Саме такий спір розглянув Заводський районний суд міста Миколаєва в адміністративній справі за позовом водія до інспектора та Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП.

Суд мав з’ясувати, чи повинен водій електроскутера Crosser CR-13 з електродвигуном потужністю 2000 Вт мати посвідчення водія категорії А1 та чи правомірно його оштрафували на 3400 грн за керування таким транспортним засобом без відповідного права.

Обставини справи

16 квітня 2026 року приблизно о 18:50 водій керував електроскутером Crosser CR-13 у Миколаєві. Його зупинив інспектор патрульної поліції, який повідомив, що водій проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора.

Поліцейський попросив пред’явити посвідчення водія. Водій пояснив, що, на його переконання, електроскутер з потужністю двигуна менш як 3 кВт відповідно до законодавства не є механічним транспортним засобом, а тому керування ним не потребує посвідчення водія категорії А1.

За результатами розгляду справи поліцейський виніс постанову серії ЕНА №7037310 від 16 квітня 2026 року. У постанові зазначалося, що о 18:57 на вулиці 9-та Повздовжня водій, керуючи Crosser CR-13, проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, а під час перевірки документів не пред’явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Правопорушення було об’єднано за більш суворим стягненням відповідно до статті 36 КУпАП. Водія притягнули до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП та наклали штраф у розмірі 3400 грн.

Водій звернувся до суду та просив визнати постанову протиправною, скасувати її і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

1 травня 2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі.

Позиція позивача

Позивач наполягав, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є неправомірною та необґрунтованою.

Основним аргументом водія було те, що електроскутер Crosser CR-13 має двигун потужністю менш як 3 кВт, а тому, на його думку, не є механічним транспортним засобом у розумінні Правил дорожнього руху.

У зв’язку із цим позивач вважав, що для керування таким транспортним засобом отримувати посвідчення водія категорії А1 не потрібно, а тому відсутність у нього відповідного посвідчення не могла бути підставою для притягнення до відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Позиція Департаменту патрульної поліції

Департамент патрульної поліції заперечував проти позову та просив відмовити у його задоволенні.

За позицією відповідача, 16 квітня 2026 року поліцейські виявили електроскутер Crosser CR-13 без державного номерного знака, водій якого під час руху не зупинився на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив підпункт «е» пункту 8.7.3 ПДР.

Після цього транспортний засіб зупинили на підставі статті 35 Закону України «Про Національну поліцію». Інспектор представився, повідомив водію причину зупинки та попросив пред’явити документи, передбачені пунктом 2.1 ПДР.

На вимогу надати посвідчення водія відповідної категорії водій повідомив, що такого посвідчення не отримував, оскільки вважав, що для керування електроскутером воно не потрібне.

Департамент патрульної поліції посилався, зокрема, на пункт 2.13 ПДР, відповідно до якого до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Відповідач також звертав увагу на положення пункту 1.10 ПДР, згідно з яким транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і/або вантажу, а мопедом — двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

На думку відповідача, хоча Правила дорожнього руху не містять окремого визначення поняття «електроскутер», Crosser CR-13 обладнаний сидінням, призначений для перевезення людей та приводиться в рух двигуном, а тому є транспортним засобом.

Департамент вважав, що посилання позивача на те, що електроскутер не є механічним транспортним засобом, не звільняє його від відповідальності. За позицією відповідача, електроскутер потужністю 2000 Вт є транспортним засобом, водій якого повинен дотримуватися Правил дорожнього руху та мати посвідчення водія категорії А1.

Відповідач також зазначав, що статус водія поширюється не лише на осіб, які керують механічними транспортними засобами з електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й на осіб, які керують транспортними засобами меншої потужності, якщо вони підпадають під законодавче визначення транспортного засобу.

Висновки суду

Суд виходив із того, що частина друга статті 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд врахував положення Закону України «Про дорожній рух», відповідно до яких учасниками дорожнього руху є, зокрема, водії транспортних засобів, які зобов’язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії надається особам, які виконали встановлені законом вимоги, а право керування підтверджується посвідченням водія відповідної категорії.

Частина друга статті 16 цього Закону передбачає обов’язок водія мати при собі посвідчення водія та пред’являти його для перевірки у передбачених законом випадках.

Суд також звернувся до положень КУпАП та зазначив, що частина друга статті 126 Кодексу встановлює відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування особі, яка такого права не має.

Позивачу інкримінували порушення підпункту «а» пункту 2.1 ПДР, відповідно до якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пункт 1.10 ПДР визначає механічний транспортний засіб як транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. При цьому цей термін поширюється, зокрема, на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Водночас за тим самим пунктом ПДР мопедом є двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Суд також застосував Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року №340.

Відповідно до пункту 3 цього Положення до категорії А1 належать мопеди, моторолери та інші двоколісні або триколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об’ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

На підставі цього суд дійшов висновку, що керування транспортним засобом, обладнаним електродвигуном потужністю до 4 кВт, можливе лише за наявності посвідчення водія відповідної категорії.

Суд дослідив наданий відповідачем відеозапис. Із нього суд встановив, що на місці зупинки поліцейський роз’яснив водію причину зупинки, його права та обов’язки, а також відповідні положення Правил дорожнього руху.

Матеріалами справи було встановлено, що позивач керував електроскутером Crosser CR-13 з двигуном потужністю 2000 Вт.

Суд зазначив, що цей електроскутер відповідно до наведеного нормативного регулювання є низькошвидкісним легким електричним транспортним засобом.

При цьому суд визнав, що Crosser CR-13 не є механічним транспортним засобом, оскільки обладнаний електродвигуном потужністю 2000 Вт. Водночас це двоколісний транспортний засіб, який за своїми технічними характеристиками прирівнюється до мопеда.

Тому аргументи позивача про те, що відсутність у електроскутера статусу механічного транспортного засобу виключає можливість притягнення його до відповідальності за частиною другою статті 126 КУпАП, суд визнав безпідставними.

Суд зазначив, що водіями у розумінні пункту 1.10 ПДР є не лише особи, які керують механічними транспортними засобами з електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й особи, які керують транспортними засобами, потужність яких не перевищує цього показника.

З огляду на пункт 2.13 ПДР, частину другу статті 16 Закону України «Про дорожній рух» та пункт 3 Положення №340 суд дійшов висновку, що для керування транспортним засобом з електродвигуном потужністю до 4 кВт позивач повинен був мати посвідчення водія категорії А1 та пред’явити його на вимогу поліцейського.

Водночас водій посвідчення категорії А1 не отримував.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд також врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 березня 2023 року у справі №127/5920/22.

Верховний Суд у цій постанові зазначав, що використання електросамоката або іншого подібного засобу, зокрема моноколеса чи сегвея, для переміщення особи як учасника дорожнього руху у розумінні статті 1187 Цивільного кодексу України є джерелом підвищеної небезпеки, якщо у конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електродвигуна. Для кваліфікації діяльності, пов’язаної з таким використанням електросамоката, характеристика його як механічного транспортного засобу з огляду на потужність електродвигуна значення не має.

За результатами розгляду справи № 487/3196/26 Заводський районний суд міста Миколаєва встановив, що сержант патрульної поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв на підставі та в межах своїх повноважень, а висновки відповідача були обґрунтовані та підтверджені належними доказами.

Суд визнав доведеною вину водія у вчиненні адміністративного правопорушення та дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу в розмірі 3400 грн є законною й обґрунтованою.

У задоволенні позову про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення і закриття провадження у справі суд відмовив.

У зв’язку з відмовою у задоволенні позову суд також не встановив підстав для стягнення судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів із дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П’ятого апеляційного адміністративного суду.

Поділіться новиною