З розвитком цифрових технологій та збільшенням кількості онлайн-сервісів питання кібербезпеки в Україні набуває дедалі більшого значення. Поряд із розширенням можливостей для громадян і бізнесу зростають ризики кібершахрайства, несанкціонованого доступу до інформаційних систем та інших правопорушень, пов’язаних із використанням інформаційних технологій.

Особливої актуальності питання кібербезпеки набуло в умовах повномасштабної війни, коли інформаційна інфраструктура держави регулярно стає об’єктом атак. Саме тому сьогодні захист цифрових ресурсів є одним із ключових напрямків державної політики та міжнародного співробітництва. Для громадян і бізнесу розуміння того, які дії визнаються кіберзлочинами та яку відповідальність вони тягнуть за собою, стало важливою складовою власної правової безпеки.

Як країни Європейського Союзу протидіють кіберзлочинності у 2026 році

Європейський Союз продовжує посилювати систему кіберзахисту, поєднуючи кримінально-правові механізми, міжнародне співробітництво та превентивні заходи. Одним із головних координаторів боротьби з кіберзлочинністю залишається Європейський центр боротьби з кіберзлочинністю (EC3) у складі Європолу, який забезпечує координацію транскордонних розслідувань, обмін цифровими доказами та підтримку національних правоохоронних органів.

У 2026 році держави ЄС продовжують впроваджувати вимоги Директиви NIS2, яка встановлює єдині правила кібербезпеки для підприємств критичної інфраструктури, цифрових сервісів, транспорту, фінансового сектору, медицини та інших стратегічно важливих галузей. Законодавство передбачає обов’язкове управління кіберризиками, оперативне повідомлення про інциденти та персональну відповідальність керівництва за дотримання вимог безпеки.

Водночас у Європейському Союзі триває підготовка до поетапного впровадження Cyber Resilience Act, який встановлює обов’язкові вимоги щодо кібербезпеки для програмного забезпечення та цифрових продуктів. Основні обов’язки виробників почнуть застосовуватися з 11 грудня 2027 року, тоді як окремі вимоги щодо повідомлення про вразливості та інциденти — з 11 вересня 2026 року.

Що вважається кіберзлочином відповідно до українського законодавства

Українське законодавство розглядає кіберзлочин як кримінально каране діяння, вчинене з використанням комп’ютерних систем, інформаційно-комунікаційних мереж або інших цифрових технологій. До цієї категорії належать не лише атаки на інформаційні системи, а й використання цифрового середовища як інструменту для вчинення інших кримінальних правопорушень.

Незаконний доступ до чужих облікових записів, електронної пошти, серверів або корпоративних мереж може бути кваліфікований як кримінальне правопорушення навіть у тому випадку, якщо матеріальної шкоди фактично не було завдано.

Сам факт порушення встановленого порядку доступу до інформації вже може становити склад злочину. При правовій оцінці враховуються спосіб проникнення, наміри особи, використані технічні засоби та наслідки таких дій.

Які статті Кримінального кодексу України застосовуються до кібершахрайства

Незважаючи на широке вживання терміна «кібершахрайство», Кримінальний кодекс України не містить окремої статті з такою назвою. Кваліфікація здійснюється залежно від механізму вчинення правопорушення, способу отримання доступу до інформації, характеру заподіяної шкоди та інших встановлених обставин. На практиці правоохоронні органи нерідко інкримінують одразу кілька статей, якщо злочин включає кілька взаємопов’язаних епізодів.

Найчастіше застосовуються такі положення Кримінального кодексу України:

• Стаття 190 КК України (шахрайство). Застосовується тоді, коли майном або грошовими коштами заволодівають шляхом обману через Інтернет. Це можуть бути підроблені інтернет-магазини, фішингові ресурси, фальшиві інвестиційні проєкти, підроблені повідомлення банків або інші схеми соціальної інженерії. Добровільний переказ грошових коштів потерпілим не виключає кримінальної відповідальності винної особи, якщо переказ став результатом введення в оману.
• Стаття 361 КК України (несанкціоноване втручання в роботу інформаційних систем). Передбачає відповідальність за незаконне проникнення в комп’ютерні мережі, сервери, електронну пошту, особисті кабінети або інші інформаційні ресурси. При цьому обов’язковою умовою не є настання матеріальної шкоди — достатньо самого факту незаконного втручання. Якщо отриманий доступ згодом використовується для розкрадання інформації або грошових коштів, правова відповідальність істотно посилюється.
• Стаття 361-1 КК України (створення або розповсюдження шкідливого програмного забезпечення). Вона охоплює виготовлення, розповсюдження або використання вірусів, троянських програм, програм-шпигунів та інших інструментів, призначених для незаконного впливу на комп’ютерні системи. Особливо суворо караються випадки, коли такі програми застосовуються для викрадення персональних даних, конфіденційної інформації або грошових коштів.
• Стаття 362 КК України (несанкціоновані дії з інформацією, доступ до якої було надано законно). Йдеться про ситуації, коли працівник підприємства, адміністратор або інша уповноважена особа використовує службові повноваження всупереч закону: копіює, змінює, передає або видаляє інформацію без відповідних правових підстав. Такі дії часто поєднуються з корисливими мотивами або подальшим використанням отриманих відомостей.

Яка відповідальність передбачена за кіберзлочини

Вид покарання визначається судом індивідуально з урахуванням способу вчинення злочину, тяжкості наслідків, розміру матеріальної шкоди, повторності правопорушення та інших обставин справи.

Залежно від кваліфікації суд може застосувати:

• штрафи у розмірах, передбачених відповідною статтею Кримінального кодексу України;
• суспільні або виправні роботи;
• обмеження волі на строк до 5 років;
• позбавлення волі — від 3 до 15 років залежно від кваліфікації кримінального правопорушення. За окремими кваліфікованими складами кіберзлочинів, зокрема вчинених в умовах воєнного стану, максимальне покарання може становити до 15 років позбавлення волі;
• конфіскацію майна у випадках, передбачених законом;
• обов’язок повністю відшкодувати потерпілим заподіяну матеріальну шкоду.

У складних багатоепізодних кримінальних провадженнях, коли особі інкримінується кілька складів злочинів одночасно, суд може призначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до положень Кримінального кодексу України. Саме тому правильна правова кваліфікація кожного епізоду має визначальне значення як для сторони обвинувачення, так і для захисту.

Поділіться новиною