Критичний дефіцит кадрів у промисловості та будівництві
10.02.2025
В Україні загострюється проблема невідповідності між попитом на ринку праці та підготовкою кадрів, що спричиняє зростання безробіття, кадровий дефіцит у критичних секторах економіки та зниження конкурентоспроможності підприємств. Особливо відчутний брак робочої сили у промисловості, енергетиці, транспорті та будівництві, тоді як у державному управлінні та інформаційній сфері зберігається значний надлишок претендентів. Водночас попит на посади в держслужбі різко зріс, що пов’язують із можливістю отримати бронь від мобілізації.
Про це йдеться в огляді Національного інституту стратегічних досліджень.
На державній службі спостерігається найвища конкуренція за робочі місця – у середньому п’ять претендентів на одну вакансію (23 200 шукачів проти 4 600 пропозицій). У сфері сільського господарства на одну вакансію претендують четверо людей. Також високий рівень конкуренції серед менеджерів вищої ланки та фахівців інформаційної сфери, де працюють переважно люди з вищою освітою.
Попри загальне безробіття, у промисловості, енергетиці та освіті кількість вакансій перевищує кількість шукачів роботи. Важка нестача спостерігається серед інженерно-технічних спеціалістів, особливо у металургії, машинобудуванні, оборонній та хімічній промисловості. Проблема кадрового дефіциту існувала ще до повномасштабного вторгнення, а зараз стала ще гострішою.
Особливо складна ситуація у будівельній галузі – нестача робітників сповільнює реалізацію проєктів, гальмує технічну модернізацію та інноваційний розвиток. Водночас у деяких регіонах зафіксоване безробіття у цій сфері, що підкреслює асиметрію на ринку праці.
Мобілізація значної частини чоловічого населення особливо позначилася на сферах, де традиційно працювали переважно чоловіки. Вантажні перевезення та громадський транспорт відчувають гострий брак кадрів, а нестача водіїв електротранспорту та автобусів спостерігається по всій країні. Проблема існувала і до війни, але зараз набула критичних масштабів.
Конкуренція за робочі місця серед різних професій
Найбільше претендентів на вакансії серед:
- Аграрних фахівців (операторів тваринницьких комплексів, робітників землеробства);
- Технічних службовців та управлінців;
- Спеціалістів сфери торгівлі та послуг;
- Вчителів загальної середньої освіти.
Водночас найскладніше закрити вакансії для:
- Кваліфікованих робітників із інструментом (зварників, монтажників, механіків);
- Лікарів загальної практики та ветеринарів;
- Спеціалістів агросектору (слюсарів, токарів, електриків, агрономів, інженерів).
- Дисбаланс між освітою та потребами ринку праці також позначається на рівні зайнятості. Лише 27,2% українців працюють за здобутою спеціальністю, 29,5% – частково відповідають фаху, а 43,2% – працюють у зовсім іншій сфері, згідно з дослідженням “Happy Monday”.Для осіб без вищої освіти тільки 12,2% респондентів відчувають її брак, тоді як 40,5% вважають, що проблема більше у відсутності диплома, який потрібен для формального підтвердження кваліфікації.
Ці дані свідчать про необхідність глибокої реформи вищої освіти для підвищення її відповідності сучасному ринку праці.
- Для подолання освітньо-професійного дисбалансу необхідно:
- Посилити професійну мобільність робочої сили, що допоможе зменшити безробіття та узгодити попит із пропозицією;
- Модернізувати трудове законодавство, забезпечивши соціальні гарантії та відповідальність роботодавців;
- Розширити підтримку служб зайнятості та впроваджувати нові форми працевлаштування.
У Національному інституті стратегічних досліджень підсумували, що забезпечення якісної підготовки кадрів та їх професійної адаптації є ключовими чинниками для стабільності економіки у воєнний час та її відновлення у післявоєнний період.






