Фахівці Східного міжрегіонального управління Держпраці звернули увагу, що працевлаштування домашнього персоналу має свої особливості, які важливо враховувати як роботодавцям, так і самим працівникам.

До 2024 року в законодавстві про працю України не існували поняття домашньої праці та домашніх працівників, але Законом № 3680-IX Кодекс законів про працю доповнено главою XI-А, присвяченою праці домашніх працівників.

Відповідно до норм цієї статті домашня праця – це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором.

Не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.

Роботодавцем є фізична особа, яка є одним із членів домогосподарства та з якою домашній працівник уклав трудовий договір.

Домашній працівник – це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.

Роз’яснено, що йдеться не про побутові послуги, а про щоденну турботу, допомогу з доглядом за дітьми, підтримку літніх людей, забезпечення комфорту в домі. Няні, доглядальниці, хатні помічники, водії та садівники – їх праця не помітна для суспільства, але має бути гідною і захищеною, як і будь-яка інша праця.

З домашніми працівниками укладається трудовий договір, який є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін, а також є підставою для допуску домашнього працівника до роботи після здійснення роботодавцем повідомлення центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, про прийняття домашнього працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати додаткові, крім передбачених законодавством, права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов’язання сторін.

Законодавство України чітко регулює робочий час, час відпочинку та оплату праці домашніх працівників:

• Робочий час – не більше 40 годин на тиждень (або менше, якщо передбачено в договорі). Домашній працівник самостійно веде облік свого робочого часу в зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем.

• Допускається гнучкий графік роботи або підсумований облік робочого часу – головне, щоб це було погоджено між роботодавцем і працівником.

• Надурочна робота – за згодою і з дотриманням вимог законодавства.

• Час очікування виклику на роботу або супровід членів домогосподарства на відпочинку – це теж робочий час і він має оплачуватись.

• Розмір оплати не може бути меншим за розмір встановленого законом мінімального рівня оплати праці.

• Відпустка – мінімум 24 календарні дні за робочий рік.

Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може бути припинений з ініціативи однієї із сторін.

Домашній працівник має право негайно в односторонньому порядку розірвати трудовий договір з роботодавцем у разі вчинення стосовно нього членом домогосподарства винних дій, які посягають на честь чи гідність домашнього працівника, або втручання в його особисте життя.

З урахуванням специфіки домашньої праці та особливостей умов праці, передбачених Кодексом законів про працю, домашні працівники користуються всіма трудовими правами та гарантіями, передбаченими законодавством про працю, у тому числі на безпечні та здорові умови праці.

Поділіться новиною