Парфьонова зазначає: “З одного боку, таке розширення переліку послуг може надати дітям доступ до цікавих гуртків та спеціалізованих програм і мінімізує зловживання. З іншого — є багато ризиків”.

За її словами, серед головних проблем є: легалізація оплати за те, що має бути безкоштовним (має вивчатися на уроках і заняттях, а не за додаткову плату); ризики упередженого ставлення і навіть булінгу щодо дітей, чиї батьки не платять; фінансовий тиск на родини та неврегульованість питання академічної доброчесності, коли вчитель і навчає, і оцінює.

Парфьонова також зауважує, що розширення переліку платних послуг посилить нерівний доступ до освіти, яке й так є великою проблемою для української системи освіти. Зокрема, результати PISA-2022 демонструють, що діти з низьким соціально-економічним статусом відстають майже на три роки в навчанні від дітей із високим статусом.

“Проблема в тому, що держава переклала відповідальність за усунення освітніх прогалин і підвищення якості навчання на плечі батьків”, – наголошує  Парфьонова.

Вона наголошує, що урядове рішення про платні послуги в освітніх закладах  виглядає так, ніби вчителям просто дали “добро” в будь-який спосіб отримувати гідну заробітну плату.