У  читальній залі центральної бібліотеки Кам’янського відбувся вечір пам’яті Миколи Кучера. Відкрила захід директор централізованої бібліотечної системи міста Тетяна Герасюта, яка розповіла про життєвий шлях письменника.

Микола Іванович Кучер народився у селі Широке Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, з 1964 року працював у школах Дніпродзержинська – викладав українську літературу, історію, німецьку та англійську мови. До міста він приїхав, вже відбувши термін ув’язнення у мордовському таборі Дубравлаг. Так названа і книга його оповідань та спогадів – «Дубравлаг», що змогла побачити світ лише у 1996 році.

Поет Анатолій Вінник – колега та учень Миколи Івановича – проникливо прочитав із цієї книги безсмертний твір «Материзна», присвячений простим українським жінкам. Ведуча вечора, бібліотекар Алла Гузовська розповіла про той страшний час, коли КДБ забрав Миколу Кучера прямо з лекції в університеті, де він навчався.

Син письменника Віталій Кучер поділився спогадами про батька. Він запам’ятав його не тільки м’яким та інтелігентним мовчазним чоловіком, яким його пам’ятають в бібліотеці, але й, коли потрібно, – твердим і рішучим.

Володимир Луценко, голова Дніпропетровської обласної організації Національної спілки письменників України, теж згадував свого колегу як людину поважну, але разом з тим дуже спокійну та лагідну. Він поєднував у собі якості, що дозволяли не тільки виживати в тяжких умовах постійної цензури будь-якого вчинку та руху, але й надихати інших на відстоювання своєї громадянської позиції, прав людини, внутрішньої свободи.

Викладачі Віктор Кравченко (хіміко-технологічний коледж) та Григорій Кулініч (економічний коледж) згадували Миколу Кучера як чудового педагога, щедро обдаровану людину.

«На жаль, він рано пішов від нас, а міг би встигнути ще більше збагатити українську літературу, адже його спадок досі недооцінений. Досі мало хто з наших містян знає про цю постать, визначну на національному рівні. Майже немає про нього інформації ні в Інтернеті, ні в критичних дослідженнях з української літератури. Але у бібліотеці ви можете завжди почитати його гуморески, які і в наш складний час дають наснагу жити та боротися, розрадити свою буденність щирою, доброю посмішкою», – говорили викладачі.

На заході, присвяченому пам’яті письменника, бібліограф Марія Мазніченко зачитала його твір «Як я став поліглотом» та наголосила на сьогоднішній актуальності сатири письменника. Прозвучали відомості з біографії Миколи Івановича, викладені в біобліографічному покажчику «Письменники-ювіляри 2012 року».

Наостанок слово взяв Сергій Злючий – радник міського голови з питань культури, поет і волонтер, що особисто знав Миколу Івановича як видатну особистість. Він висловив надію на те, що пам’ять письменника буде вшанована не лише такими заходами, але й більш масштабно та вагомо. Адже сучасна українська література й досі мало знає тих, хто міг би так само відобразити свою епоху, так само твердо стояти на захисті рідної мови і культури, обравши своєю зброєю гостре та влучне письменницьке перо.

Поділіться новиною