Шахрайство через дипфейк, клонування голосу та фішингові кампанії не залишилося поза Кримінальним кодексом України. У Верховній Раді вказали на низку проблем у законопроєкті №15379, який автори позиціонують як крок до криміналізації шахрайства із використанням інформаційно-комунікаційних систем та штучного інтелекту.

На перший погляд, ідея законопроєкту виглядає логічною: технології штучного інтелекту вже дозволяють створювати підроблені голоси, відео із заміною обличчя та автоматизовані фішингові кампанії, які можуть використовуватися для заволодіння чужими коштами.

Законопроєкт має посилити відповідальність за шахрайство із використанням цифрових технологій та штучного інтелекту. Для цього статтю 190 КК України пропонують доповнити приміткою. У ній хочуть уточнити, що термін «інформаційно-комунікаційні системи» вживатиметься у значенні, визначеному Законом України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах». Законопроєктом пропонується визначити поняття систем штучного інтелекту. Йдеться про програмне забезпечення або програмно-апаратні комплекси, які на основі отриманих даних можуть генерувати контент, прогнози, рекомендації або рішення та використовуватися для введення потерпілих в оману.

Проте у Верховній Раді звернули увагу на принципову деталь: для того, щоб визнати такі дії шахрайством, окремо прописувати в Кримінальному кодексі слово «штучний інтелект» не потрібно.

Які проблеми в явили експерти

На думку експертів,  криміналізувати шахрайство із використанням ШІ може бути не потрібно. Чинна стаття 190 КК України вже передбачає відповідальність за заволодіння чужим майном або отримання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. При цьому в законі не зазначено, якими саме способами має здійснюватися такий обман. Тому шахрайство через телефонний дзвінок, електронну пошту, соцмережі, чат-бот або дипфейк уже може підпадати під цю статтю.

Наприклад, якщо шахрай за допомогою ШІ підробив голос людини, видав себе за її родича та переконав потерпілого переказати гроші, відповідальність настає саме за заволодіння коштами шляхом обману. Те, що для цього використали штучний інтелект, не змінює суті такого злочину.

Тому самого посилання на поширення цифрових технологій недостатньо, щоб обґрунтувати необхідність таких змін до статті 190 КК України.

Навіщо в Кримінальному кодексі визначати, що таке штучний інтелект

Автори законопроєкту пропонують визначити поняття «системи штучного інтелекту» безпосередньо у примітці до статті 190 КК України. Водночас експерти вважають такий підхід сумнівним.

Кримінальний кодекс має визначати підстави кримінальної відповідальності, тоді як технічні дефініції можуть змінюватися разом із розвитком технологій.

Чинна стаття 190 КК України не містить згадки про штучний інтелект, дипфейки чи клонування голосу. Водночас вона визначає шахрайство через спосіб заволодіння майном — обман або зловживання довірою — без прив’язки до конкретної технології. Саме тому Експерти ставить під сумнів необхідність окремо прописувати використання ШІ у цій статті.

Водночас, у праві Європейського Союзу вже існує уніфіковане визначення системи штучного інтелекту — воно міститься у Регламенті ЄС 2024/1689, відомому як Artificial Intelligence Act. Україна, у свою чергу, має адаптувати національне законодавство до права ЄС та прийняти спеціальне законодавство у сфері штучного інтелекту.

Експертів з кібербезпеки хочуть залучати до «верифікації ШІ-генерацій»

Також Дослідницька служба звернула увагу на пропозицію залучати експертів із кібербезпеки для «верифікації ШІ-генерацій» у кримінальних провадженнях. Йдеться про перевірку відео, аудіо та інших матеріалів, які могли бути створені або змінені за допомогою штучного інтелекту. Однак законопроєкт не пояснює, що саме означає «верифікація ШІ-генерацій» та як така перевірка має проводитися.

Експерти нагадують, що для роботи з доказами у кримінальних провадженнях уже встановлені відповідні правила. Їх визначає Кримінальний процесуальний кодекс України, а порядок проведення судових експертиз — Закон України «Про судову експертизу».

Тому Кабінет Міністрів не може просто своїм рішенням встановити новий порядок перевірки доказів у кримінальних справах. До того ж у законодавстві немає визначення поняття «верифікація ШІ-генерацій». Через це залишається незрозумілим, хто саме, як і за якими правилами має встановлювати, чи було конкретне відео, аудіо або інший матеріал створено чи змінено штучним інтелектом.

Що пропонують

Дослідницька служба не заперечує необхідності реагувати на використання ШІ та інших цифрових технологій у злочинах. Водночас, на її думку, законопроєкту потрібно краще обґрунтувати необхідність запропонованих змін до статті 190 КК України.

Також пропонується переглянути підхід до визначення штучного інтелекту в Кримінальному кодексі. Замість окремої дефініції можна використати формулювання «із використанням технологій штучного інтелекту» або в майбутньому посилатися на спеціальний закон у цій сфері.

У підсумку у Верховній Раді, що законопроєкт №15379 потребує доопрацювання. Йдеться не лише про окремі формулювання, а про принципове питання — чи справді для протидії шахрайству з використанням ШІ потрібні нові положення Кримінального кодексу, якщо чинна стаття 190 вже дозволяє притягати до відповідальності за обман незалежно від того, за допомогою яких технологій його вчинено. Тому, перш ніж доповнювати КК України новими термінами та механізмами, авторам законопроєкту, на думку Дослідницької служби, необхідно чітко обґрунтувати, яку саме проблему чинне законодавство не дозволяє вирішити. Водночас запропоновані правила мають бути узгоджені з кримінальним процесуальним законодавством та майбутнім регулюванням штучного інтелекту.

Інакше замість посилення боротьби з цифровим шахрайством нові положення можуть створити додаткові питання щодо їх тлумачення та практичного застосування.

Суди вже стикаються з шахрайством із використанням дипфейків

Поки у Верховній Раді готують зміни до статті 190 КК України, українські суди вже розглядають кримінальні провадження, у яких штучний інтелект використовували під час шахрайських схем.

Раніше повідомлялося, що у справі №757/11875/26-к, яку 20 квітня 2026 року розглянув Київський апеляційний суд, слідство встановило діяльність злочинної організації, яка через кол-центр ошукувала громадян Казахстану під приводом повернення втрачених інвестицій.

За матеріалами справи, працівники кол-центру представлялися юристами та обіцяли повернути потерпілим кошти. Під час відеодзвінків вони використовували дипфейків, що дозволяв у реальному часі змінювати обличчя. Потім потерпілих переконували сплачувати кошти за нібито фінансову верифікацію, легалізацію грошей, податки та інші вигадані послуги.

Кримінальне провадження розслідувалося за ч. 5 ст. 190 КК України.

Водночас апеляційний суд у цій справі не вирішував питання про необхідність окремого регулювання шахрайства із застосуванням ШІ. Суд розглядав питання арешту телефону та ноутбука, вилучених під час обшуку, і залишив без задоволення апеляцію прокурора. Ця справа показує, що дипфейки уже використовується у схемах, які розслідуються як шахрайство за чинним КК України. Саме тому одним із ключових питань законопроєкту №15379 залишається те, чи справді для таких випадків потрібні нові положення статті 190, якщо чинна норма вже охоплює обман незалежно від технології, за допомогою якої його здійснили.

Поділіться новиною